Нда. Це точно. Цілий день вдома - цілий день перед компом. Як це на мене схоже. Хах. Зробила новий дизайн лише тому, що втомилась від попереднього. Цей сірий мене гнітив. Зараз мене гнітить ця дівчинка у масці. Є в ній щось зловіще. Бр.

Зереєструвалась на вконтакті: http://vkontakte.ru/id7083816?60611 (воно паше?)

Нічого корисного за сьогодні не зробила, і навіть не планувала зробити. От така я. Я хвора.

А взагалі, прийшла пора щось міняти. Зараз це блог, а скоро... Хто зна, що станеться скоро. Хочу все змінити. На скільки я знаю, якщо Я чого хочу, я його маю.

Що я можу сказати? Нічого. Нічого розумного. Все наче застряло, а я наче захворіла. В горлі дряпає, ніс закладений. І, здається, температура. Вже не дочекаюсь, коли пройде весь цей холод і мороз. Небо затягнуте хмарами, наче наді мною лише шматок свинцю. Давить. Вже втомилась писати одне і теж саме щодня. Хочеться нових людей, нових вражень, нових місць, нових захоплень. Хочеться заново повірити. У життя. Як ось тоді:

"... відсвяткуєте Хелоуїн, переживете ще один Новий Рік, здасте першу сесію, напишете купу всіляких контрольних, сходите в театр, зустрінете нових людей, побачите перший сніг, перше зелене листя, чудовий зимовий вечір, переживете наповнений весняною свіжістю день, почуєте нову музику, прочитаєте цікаву книжку, зрозумієте ще одну важливу істину... І це все варто записати в свій щоденник. Щоб отак однієї літньої ночі це все перечитати. Не полініться, запишіть. І ви зрозумієте, що життя, воно, як не банально - прекрасне!"

Я так багато всього хочу процитувати, нагадати собі про багато речей, але ж не можна жити отак - минулим, минулими думками, мріями... Чогось немає. Когось.

P.S.: Може, почати все заново? Чи воно вже почалось, а я й не помітила?