Вибираючи між Кейт Неш та Норою Джонс, я вмикаю Земфіру.
Чудо які театральні афіші робили колись давним-давно. Справжній витвір мистецтва вже сам плакат, то що казати про виставу. Я її не бачила, але вже засумувала за театральною атмосферою. Жах як хочеться чогось прекрасного, витонченого, пахучого і ніжного. Трагікомічного. Наприклад, хочеться, щоб пошуки взуття все-таки увінчались покупкою.
Сарду (Sardou) Викторьен
(1831—1908)
«Мадам Сан-Жен»
«Madame Sans-Gne»
Псевдоисторическая комедия, посвященная одной из самых известных женщин-солдат Империи Марии-Терезе Фигер (1774—1861) по прозвищу мадам Сан-Жен (мадам Бесцеремонность). События происходят в период Первой империи. По другой версии, прототипом главной героини является Катрин, герцогиня Данцигская, женщина из простонародья, ставшая женой на маршале...
Я скоро почну боятись лягати спатоньки. Що за справи – щоночі якийсь ідіотизм в кубі. Пройшовши стадію фотографів-педофілів, милих кажанчиків, канібалізм та гормонально неврівожених людей, ми з життєствердними гаслами вступили в фазу снів наяву – розпачливі ридання взохльоб, що називається, з самого ранку. На самому, що називається, фейсі. Прокинулась – пальчиками оченятка хлоп-хлоп. Солоні... А що, гарний початок гарного дня. Ще були якісь автівки в бурхливому морі… Їхня характерна особливість – коли прибоєм авто кидає тобі прямо в голову, то ти моментально прокидаєшся. Жива.
Сьогодні в поштовому ящику знайшла чергове (останнє за до-о-о-о-овгий час) підтвердження тому, що я-таки журналістка. Все-таки ми із Земфіру минулого разу постарались на славу – мама нічого не зрозуміла:
-Еммм. Ну, складний фактаж. Я ще раз прочитаю і скажу, як мені.
-Еммм. Ну, добре, мамцю.
Я ніколи не даю читати те, що ще не друкувалось.
Не питайте нічого і не згадуйте при мені про навчання. В мене виникає рвотний рефлекс.
В мене сьогодні була затишна затихла завмерла осінь. Вона майже не дихала. В неї перехватило дух від власної краси. А я собі сиділа і читала дівочий журнал в парку. Це глянцеве неподобство коштувало непристойно дорого, але мені чомусь не шкода витрачати гроші на таке. А ще в мене сьогодні перепитали: «Вы не возражаете, если я закурю?» ну та-а-а-аким грудним голосом , ну та-а-а-ак граціозно і від такої елегантної дами це прозвучало, що я б не заперечували навіть якби вона всілась курити мені на коліна. Весь час, поки вона сиділа по інший бік лавки я спостерігала за нею краєм ока. Ах...
Ну а потім я нарешті подарувала свою не підписану листівку і подарунок з цінником. Ну забула. Це ж так по-моєму... :)
Я хочу каблучку - срібну з чорною квіткою. Я буду звати її «стальною магнолією». Я колись дуже плакала, коли дивилась цей фільм. А ще лак для нігтів кольору червоного вина 1920-го року хочу. Мені здається, мої руки стали б від цього цілувабельніші.
Особливо, коли у них такий чарівний цілувач…
